1 червня, у Всесвітній День захисту дітей, станція юних туристів м. Умань "відкрила" активний туристський сезон для своїх вихованців. Саме в перший день літа шестеро юних туристів з гуртка "Спортивне орієнтування" разом зі своїм керівником гуртка Дегтярьовим Є.В. вирушили у пішохідний похід ІІІ ступеня складності "Стежками Великого Кобзаря". Цього літа для своїх підопічних Євген Володимирович підготував неймовірно цікаву та захоплюючу подорож по Звенигородському району Черкаської області. Протягом 7 днів юні мандрівники пройшлися стежкам, де колись ступав босими ногами "малий Кобзар" Тарас Шевченко, відвідали славнозвісні туристичні об’єкти колишньої "Золотої підкови Черкащини" та познайомилися з менш відомими, але від цього не менш вагомими історичними та культурними пам’ятками рідного краю.

Почався маршрут 1 червня 2015 року від залізничної станції Багачеве і, минаючи місто Звенигородку, села Хлипнівку та Майданівку, привів юних туристів до "Батьківщини Тараса Шевченка" – сіл Моринці, Будище, Шевченкове, де пройшли дитячі роки Кобзаря українського народу і звідки він зробив свій перший крок до світового визнання. У селі Моринці учасники походу мали змогу побачити хату Копія, де народився Шевченко, Якима Бойка (діда Тараса), чумацьку хату, комору з вуликами та кузню. Село Шевченкове (колись у давнину – Керелівка) познайомило юних дослідників з місцями дитинства Шевченка: там вони відвідали хату батьків поета, де пройшли його дитячі роки, хату, у якій малий Тарас два роки навчався грамоти у дяка Рубана і рік наймитував у дяка Богорського та здійснили екскурсію до музею Т.Г.Шевченка. В селі Будище побачили садибний будинок Василя Енгельгардта, в якому в ролі козачка – хлопчика на побігеньках – прослужив літо Шевченко, 1000-літній "Шевченків дуб", в дуплі якого малий Тарас ховав свої малюнки та велетень-вітряк - єдиний збережений із двадцяти восьми, які діяли за часів дитинства Тараса.

Завершивши знайомство з місцями "Шевченкового дитинства" група юних туристів вирушила до села Козацьке, в якому розташований ще один досить цікавий та потужний історичний об’єкт, але, нажаль, забутий та покинутий - Козачанський парк, де колись розміщувався маєток Голіциних. На даний час у будівлях князівської садиби, від якої залишились лише господарські приміщення, будинок управляючого та ефектні в'їзні ворота розміщується ПТУ, а колись тут проживало подружжя Голіциних та їхні дев’ятеро синів, яких навчав і разом з ними проживав великий російський байкар І.А. Крилов. Прикро, але від князівського палацу не залишилось і сліду, а в колишньому господарському корпусі зараз уживаються різноманітні об’єкти. А все могло б бути по-іншому: якби привести до ладу парк, то до Козацького потяглися б туристи.

Закінчили свій маршрут юні мандрівники 7 червня 2015 року на тій же станції Багачеве, звідки дизель-потягом втомлені та сповнені вражень повернулися у рідне місто Умань. Ось таким виявився похід: сповнений гордістю за шану українського народу пам’яті Великого Кобзаря та суму за несправедливо забутими історичними пам’ятками, які свого часу не увійшли до "Золотої підкови Черкащини".

Похід сподобався усім: і найменшим його учасникам 12-річним Меркушу Володимиру, Іщенко Ірині, Матвієнку Денису, Франчук Каріні, для яких він став першим справжнім випробуванням на міцність характеру та фізичних можливостей, і уже досвідченим Франчук Альоні та Власовій Єлизаветі, які готуються у липні-серпні покорити Українські Карпати, і Іщенко Клавдії Олександрівні (мамі однієї із учасниць), яка пройшла його заступником керівника походу. Адже долаючи щодня по 10-15 кілометрів юні мандрівники не лише випробували свої фізичні сили, а й оздоровилися, морально та духовно збагатилися на землі наших предків. І не варто довго розповідати про патріотизм підростаючому поколінню, а треба просто взяти їх і повести в похід, де показати їм на власні очі красу та безмежність рідної природи, могутній історичний потенціал та сформувати бережливе і шанобливе ставлення до всього, що дала нам матінка-земля, наші пращури та історико-культурна спадщина рідного краю!